Щоденник одного Джедая.

День 1.

Приїхали на Йавін. Довго пробиралися крізь джунглі, де нас страшенно покусали великі зелені йавінські москіти. Ми всі розпухли і постійно чухаємося. Привели нас до Академії, вишикували і зачитали список, чого в стінах цієї споруди робити не можна. Виявилося – можна тільки спати і то тихо. Інакше ця розвалюха може рухнути нам на голови.

День 2.

Ми все ще чухаємося від вчорашніх зелених явінських москітів. Сьогодні нам сказали до сніданку здати  всі аналізи. Коли медсестра приймала мою мочу, то в графі “колір” написала “темна”, похитала головою і пробурмотіла  “Ой, недобрий це знак.” Що вона мала на увазі?.. Потім брали кров. На наявність мідіхлоріан. У мене з ними явна недостача, тому мені виписали дієту, що складається з однієї трави. Я замітив, що з таким харчуванням скоро зможу фотосинтезувати і грати роль массассі у академічних постановках зовсім без гриму.

Вдень був перший урок. Нас вчили робити розумний вираз обличчя і розуміюче хитати головою. Не повезло правнучатій племінниці Люка Скайвокера – у неї постійно нервово посмикується верхня губа, тому розумний вираз обличчя явно не вдається. Її відрахували з Академії і сказали, що з такою пикою тільки бант лякати.

День 3.

Ми досі чухаємось від зелених явінських москітів, але вже з розумним виразом обличчя. Правнучата племінниця Люка Скайвокера сидить перед мурами академії і демонстративно шиє собі чорний костюм. Нас попросили продемонструвати, хто наскільки обізнаний з Силою. Прив’язали до дерева і почали жбурляти каменюками. За 15 хвилин я відкрив у собі здатність не тільки змінювати траєкторію польоту каменюки, а й відлевітовувати її назад у  нашого інструктора.

День 4

Нас з самого ранку відвели до недобудованого корпусу академії та груди каміння і попросили попрактикуватися в Силі. До обіду ми корпус добудували і перейшли до спорудження   нового спорткомплексу, диско-клубу та галявинки для грання у гольф. Щось дивне коїться з явінськими москітами. Вони обпившись нашої мідіхлорійської крові, відчули у собі Силу. Почали активно здійснювати форс-стрибки. Наш місцевий біолог вловив одного такого та заявив, що це новий різновид явінських блох, а про виникнення такого виду свідчить зміни у кліматі. Глобальне потепління.

День 5.

Нам сказали, що найближчим часом годувати не будуть. Думаю, що люди таки схожі на свиней. Поросят не погодують – вони стають “рєзвиє”. Ми скоро теж такі станемо.

День 6.

Нам видали лайтсайбера. Не годують по-старому. Цілий день смоктали собі пальці. Увечері йавінські москіти почали плигати на світло. Ми вловили тему та повмикали мечі. Скоро усі сайбери були обліплені тварюками, що звабливо шкварчали. Ми поздирали москітів та кой-як вгамували голод.

День 7.

Хочеться їсти. Правнучата племінниця Люка Скайвокера у чорному костюмі під стінами академії відкрила точку по продажу біляшів та сосисок у тісті. Дуже збиває під час медитації її крики з приводу гарячості та смачності цих виробів.

День 8.

Страшенно хочеться їсти. З наших кілька перейшло на темний бік сили. Купилися на біляші. Москіти тим часом освоїли форс-хілінг, тож коли їх пришибаєш – моментально відновлюють сили.

Спробував жувати туніку – непогано.

День 9.

Зашибісь як страшенно хочеться їсти!! Туніку спробувало жувати ще кілька наших, судячи по оголеності їх торсів. Один джедай підказав, що білизна йде набагато легше, так як зроблена з м*якішої .

День 10.

Доїв чоботи. В обід вивели на галявину, де були вриті високі стовпи. Сказали, що на стовпах підвішені ковбаски. Ми не купилися. Інструктор особисто застрибнув на стовпа та продемонстрував нам наявність їжі. Сказав, що це вправа н форс-стрибки. Ми застрибнули усі і з першого разу. Потім інструктор довго втирав про переваги його методу обучення Сили над традиційним.